Организаторы были бы вам очень благодарны, если бы вы поделились впечатлениями о проведенном мероприятии. Не зря ли все это делалось? Ну и пожелания на следующий год.

Колючек, кажется, было очень мало в этот раз, уж слишком быстро все профинишировали.

Всё было отлично. Спасибо за организацию.
Если б только не овцы Но это не в ваших силах исправить

Очень порадовало объявления 1,5 или 1 км до финиша....уже непомню.

По спортсменам и в абсолюте "Куяльник 2010" выиграл гонщик из ISD Cycling Team Титаренко Дмитрий.

Ну, это было больше сделано для гонцов: 1км, 600м и 150м. Т.е. если к финишу подъезжает группа лидеров из нескольких человек, эти указатели помогут им рассчитать финишный рывок.

Спасибо большое организаторам за замечательное проведение марафона! Все было отлично! Для меня это первый опыт и все очень понравилось!

Поздравляю ребят и девченок, занявших призовые места! Удачи Вам.

Обязательно будем тренироваться и с нетерпением ждем следующего года =)))

P.S. Буду очень благодарна за ссылки на фото.

Было бы круто "завести" на КП стационарный (читай большой) насос.

Здравствуйте, я Chemik. Фотографии с предстарта, старта(тут есть все спортсмены), палаточного лагеря, всех финиширующих с результатом до 3-х часов (потом я вынужден был уехать), послефинишные лица, и всё это в несжатом виде в объёме под 800Мб можно скачать по ссылке одним архивом. Качается не быстро, но потом удобно смотреть фото с компа.

http://www.rapidshare.ru/1659827

А результаты будут? Очень хочется посмотреть.
Как с погодой, повезло?
Много ли проколов? Кто-нибудь блуканул?
Люди, напишите!

Организация отличная, пожелания - разве что на финише стаканчики для чая на 0.5 л. Правда, не знаю, какого объема нужен будет казан
Еще раз спасибо за проведение мероприятия!!!

Alfa-beta, я так понимаю, результаты в лучших традициях будут опубликованы на этом сайте... Погода - шикарная, не смотря на утренние 4 градуса о облачность. Главное, что сухо и без дождя...
Колючек - то ли мало, то ли везло - но проколов было относительно не много. Отзывов от заблукавших пока нет. Наверное, еще не доехали... Разметка не давала возможность заблудиться...

Фото от sleepwalker'a.

Фото от zefir'a.

На Куяльник хотів поїхати давно, але тільки цього року випала можливість. Так як останні пару гонок для мене були провальними, вирішив їхати в любителях, прекрасно розуміючи хто такі еліта і спортсмени. Зі Львова зібралось нас троє: я, Льова Pasport22 і Любчик LesNik. Дорога в Одесу в плацкартному вагоні виявилась важчою, ніж сама гонка – в вагоні зібрались одні храпуни і пердуни. Бабка під нами на нижній полці так хєрячила, що аж очі виїдало. Льова не витримав і почав їх там всіх строїти. Помогло.

Ранок в Одесі був холоднішим, ніж я очікував. За годинку добрались до місця старту. Всю дорогу мені розказували про колючки, проколи і болото. Напарники взяли по 3-4 запаски, ущільнили покришки склоплівкою, а я їхав з одною запаскою і на лисих Ронах. Перед стартом історії про колючки чулись звідусіль і чьота я ачькував. Думав в оргів можна буде купити камер. Нема. Побіг шукати. Викупив одну покришку в когось із групи підтримки. Трохи заспокоївся.

Почалась постройка на старт. Ми чемно стали в хвості. Я глянув на переднє колесо, а воно спущене до 1.5 атмосфери. Йопт! Гонка ще не почалась, а я вже проколовся. Хочу міняти камеру і чую свисток. Всі ломанулись. Фак! Що робити? Та пох! Їду, поки не повністю не спустить. Добре, що поїхав – прокол був невеликим і мінімальний тиск тримався майже всю дистанцію. Масовий старт був дуже ефектним: лавина велосипедистів кинулась покоряти простори лиману. Паспорт рванув вперед, ми з Лєсніком трохи затупили і вже не змогли вирватись із загальної гущі. Але темп впереді їдучих не дуже радував. Прийшлось прориватись. За пару км від старту глянув вліво – частина народу їде внизу по берегу, а частина по дорозі попереду. Дорога вузька і з калабанями. Намічався затор. Довго не думаючи, беру вліво вниз і зрізаю до берега. Лєснік не встигає зреагувати і їде в загальному потоці. По піску-мулу хоч і їхалось важче, зато без заторів і без проблем вдалось обійти основну масу гонщиків. По переду в зоні досяжності їхав Паспорт в групі більш лосистих гонщиків. Сьорбнув з гідропака РедБула, догнав цю групу і тримався в ній. Так ми їхали до першої «трясучки». Місцеві парнокопитні непогано помісили мокру глину, а сонце її класно підсушило, зробивши неприємний в плані катимості мікрорельєф. На таких ділянках я ні разу не пожалів, що взяв Спарк, а не Скейл або, не дай бог, Рубе. Група почала відвалюватись, відкриваючи для мене нові рубежі з гонщиків поперду.

Зі мною вирвався ще один учасник в зеленій формі. Проїхали ЛЕП, обганяючи один одного. Знову трясучка. Трубопровід. На спідометрі майже 30 км. Стараюсь тримати рівний темп. Кручу в основному на 3-6, 3-7. Поворот. Стадо корів. Деякі з них небайдуже дивляться на мою червону вітровку. Не хотів стати тореадором на кориді. Прийшлось прискоритись. КП. Кричу свій номер і виїзд на асфальтовий підйом. Суперник в зеленому пішов у відрив. Назустріч їде червоний Жигуль з вєліком наверху, звітам кричать: «ты одинадцатый». Мені в це мало вірилось (не віриться і зараз, чекаю протоколів). Але раз одинадцятий, то треба би вже в десятку попасти. Сьорбнув РедБула. Але суперник в зеленому твердо засів попереду, відстань не скорочувалась. Зато ми догнали і обігнали ще двох. Фух, в десятку забрався. Може трохи розслабитись? Але сили ще є, до фініша десь 25 км. Їду на всі гроші. Тут нас доганяє проколовшийся спортсмен/елітчик. Розпитує ситуацію з позиціями і питає в якій я категорії: спортсмен чи еліта? Чує – любитель. Ще раз перепитує і рве вперед. Я з ним. І тут поворот направо, до якого я не був готовим – попереду «вертикальна» стіна, по якій треба забратись вгору. Гонщик в зеленому зупиняється, злазить з байка. Спортсмен упорно крутить вгору. Я за ним. Перший торчок виїхав, а от посередині другого ноги почали забиватись. Прийшлось спішуватись і вибігати. Мої старання були винагороджені чудовими краєвидами на лиман з вершини гори. Далі тільки прямо і вниз. Круто. Думав: зараз відірвусь по повній, і колючок щось ніфіга нема. І тут тобі на – заднє колесо почало різко нести в сторону. Мля, прокол! Пробую покришку – тиск приблизно як спереду, але їхати на такому страшно. До фініша 15 км. Думаю, що робити: міняти чи підкачати. Дістаю насос, підкачую, а там буде видно. Через 5 км чую, знову спустило. Знов підкачка. Мене обходить частина еліти. Абыдна! Далі підкачував через кожні 2-3 км. На одній з підкачок мене обійшов гонщик в стрітовому шоломі. На еліту не смахував. Потім виявилось він став 2-м в любителях. Савсэм Абыдна! На спусках взагалі стрьомно було, тільки і чув, як неконтрольовано в мене зад гуляє в різні сторони. На спідометрі 65. Йопт! Де фініш? Рахую кожен метр. 67. Бачу табличку 1 км. Чую, що їду на ободі. Остання докачка. Тут мене обходить бронзовий призер в любителях. Я пробую за ним, але часу вже дуже мало. Так 4-м в своїй категорії на двох спущених колесах в’їжджаю на фініш. На майбутнє буде мені урок. Потім приїхали Паспорт і Лєснік. Потім був чай, обговорення траси, огляд інших байків і нагородження. В якості призу мені попались ДХ педалі. Нащо мені ДХ педалі – ніпайму. Але дарованому коню в зуби не заглядають. Головне не приз, а результат. Хоча я швидко обміняв ці педалі на футболку в срібного призера 45+. Ми швидко поїхали на поїзд. В цілому гонкою задоволений. Наступного року приїду на безкамерках.

Ну а тепер ложка дьогтю. Добравшись до вагону і трохи відживши, Лєснік дістає телефон, а там 5 пропущених. В Паспорта взагалі телефон не включається. Виявляється їм дзвонили орги. Передзвонює. Виявляється їх провтикали зафіксувати на фініші, а тепер хочуть дискваліфікувати через те, що не брали трубки. Зі своєї сторони, будучи оргами в нас у Львові, ми все прекрасно розуміємо: учасників багато і можливі проколи з фіксацією часу і так вийшло, що двоє людей поїхали і пропали, трубки не беруть. А трубки не брали, тому що просто не було чути дзвінка. Але Naip був непохитним і принциповим – ви не відповідали, ми вас дискваліфіковуємо. Якщо вже вдаватись в деталі, то чому хлопці мали відповідати на дзвінки після гонки? Гонка закінчилась, гонщик перетнув фінішну лінію, його зафіксували (!), він втомлений пішов відпочивати – нормальний розвиток подій. Чому не зробити перекличку в таборі: чи приїхали 73 і 74 номери? В крайньому випадку можна було в мене на нагородженні спитати, де решта львівських. Але ще раз наголошую – ми все розуміємо і не хочемо конфліктувати – на фініші було повно фотографів і мають бути фотки з фінішом 73 і 74 номерів. Давайте підемо на зустріч один одному і цивілізовано розберемось з цією неувязочкою. «Ребята, давайте жить дружно» (с).

Апд.
Фото фініша 74 номера

Фото фініша 73 номера

Спасибо большое!!! Качаем =))))

У меня есть несколько фото с самого трека (фото природы). Если кому-то нужно - кину в личку.

Может их где-то выложить? Думаю, многим было бы интересно посмотреть.